Економічна криза продемонструвала цінність людського життя в сучасну епоху. Численні факти дають зрозуміти, що капіталізм і демократія – речі важко сумісні. Україна в цьому переконалася у повній мірі. Заради збереження власних привілеїв, бюрократи – в межах чинних законів! – готові позбавити людей невід’ємних прав на освіту й медицину. Бізнесмени – викидають тисячі людей на вулиці, а решту змушують самовіддано працювати за копійки, шантажуючи звільненням. Як ніколи нахабно, народ змушують розплачуватись за помилки еліти.

Хтось запитає – чи може вітчизняний капіталізм стати більш гуманним і справедливим?

Ми певні: інтеграція України в існуючі міжнародні структури нічого не змінить. Україна – держава Третього світу і буде використовуватись лиш як ресурс для транснаціональних корпорацій. Потяг глобалізації давно рушив з місця і вже давно вирішено, кому відведена роль машиніста, а кому пасажира. Сьогодні навіть благополучні країни Заходу в значній мірі відчули соціальні потрясіння. Скрізь реакцією урядів на наслідки кризи було підвищення податків, централізація влади і посилення поліцейського терору.

„Ринкова демократія”, домінуюча у всьому світі, приречена на поразку. Адже в ній із самого початку закладена суперечність, оскільки право на життя не сумісне із правом на отримання прибутку за будь-яку ціну. Гуманізм й права людини в даному разі лише декорація, що приховує мільйони смертей, спричинених голодом, недоступною медициною і поліцейським терором. Цей лад допускає існування різних класів – працівників і власників, що вкінці обертається політичним диктатом останніх в силу їх економічної могутності. Запропонована „демократія” зведена до можливості продавати голос одному з мафіозних угруповань раз на чотири роки. Ми віддали свою свободу, дозволивши політикам представляти наші інтереси. Тепер ми будемо казати про те, що еліта нас лицемірно зрадила? Реальність показала, що представництво завжди передує зраді.

Вже зараз народ, доведений до відчаю знущанням влади, під вивіскою „антикризових заходів”, виходить на вулиці, щоб протестувати. Однак, хто очолить ці протести? Вже зараз ситуацією бажають скористатись бізнесмени, які раптово обернулись „обездоленими” й „притисненими” владою. Їхні вимоги не виходять за межі відсторонення від правління теперішнього політичного класу. Ті, хто звільняють людей з роботи, задурюють той же народ своїми популістськими гаслами. Вони замовчують, що причина кризи – не в окремих людях, а у системі відносин. „Забувають”, що ринкова економіка – це тотальна несправедливість заради щастя одиниць, а держава – відчужений від народу механізм репресій. Конкуренти чинних правителів стверджують, що експлуататор і його жертва зможуть жити в мирі, а держава виступати суддею між ними. Вони не договорюють, що цей суддя завжди буде підкуплений багатими.

Те, що ніхто не бажає відстоювати інтереси людей праці і найменш соціально захищених верств населення, свідчить лише про одне – ми самі повинні стати на шлях боротьби за свої свободи! Добитись поступок сьогодні ми зуміємо лише створивши низовий протестний рух, що об’єднає людей не навколо харизматичних лідерів, а на основі поваги до цінностей справедливості і солідарності.

Зараз, на хвилі широкого невдоволення, ми маємо унікальний шанс змінити цю систему. Змести не лише окремі фігури, а суттєво вдосконалити правила гри. Ми не можемо довіряти свої долі новій самозваній еліті. У цей момент ми маємо проявити рішучість, щоб вести боротьбу на захист громадянських, трудових і соціальних прав та переходити у наступ за справедливе майбутнє!

Наш ідеал – суспільство, звільнене від диктатури бюрократів і егоїстичної вигоди.

З цією метою ми готові вже зараз розпочати боротьбу за такі зміни:

1. Пряме народовладдя. Жодні установи, створені народом, не можуть мати більшу силу, ніж воля народу. Виборні посадовці мають стати лише інструментом реалізації народної волі. Усі важливі питання місцевого значення повинні вирішуватись за допомогою народних зібрань. Кожне рішення, прийняте чиновниками самостійно, може бути переглянуте і скасоване шляхом проведення народних зібрань. Посадовці несуть персональну відповідальність за свої дії, підзвітні народу та можуть бути відкликані у будь-який момент. Уведення в силу закону допускається шляхом затвердження в загальнонаціональному масштабі. Ініціатором законопроекту може виступити будь-яка місцева громада. Ми вимагаємо розширення прав місцевого самоврядування.

2. Соціалізм. Економіка має слугувати народу. З цією метою слід передати підприємства під контроль трудовим колективам, а прибуток розподіляти на суспільно-корисні цілі – освіта, медицина, наука, культура. Ліквідація приватної власності унеможливить ринкову конкуренцію, яка виступає першопричиною надмірної експлуатації, війн та екологічних катастроф. Жодні економічні цілі не можуть бути виправданням для порушення прав людини чи знищення природи. Економіка має бути раціональною і спрямованою на задоволення природних людських потреб, а не збочених капризів еліти.

3. Соціальна рівність. Скасування пільг та привілеїв управлінцям, в першу чергу посадової недоторканності. Чиновники не мають відділятись за соціальним статусом від решти народу. Економічна непривабливість влади, як і неможливість ухвалення найважливіших рішень без згоди громад, покладе кінець боротьбі за владу. Забороняється обмеження прав і приниження гідності за ознакою статі, віку, раси й національності. Ліквідація класу власників засобів виробництва, покладе край соціальному розшаруванню населення.

4. Духовний розвиток. Побудова справедливого інформаційного суспільства, де інформація виступатиме доступним для кожного благом, а не товаром. Знищення авторського права, як репресивного інструмента корпорацій, що перешкоджає прогресу всього людства. Ми за вільну творчу самореалізації кожного члена суспільства, за розвиток будь-яких форм некомерційного мистецтва. Вважаємо неприпустимим нав’язування ідеології, релігії та норм моралі (цензури) з боку держави чи окремих соціальних груп.

активісти руху „Соціальна Альтернатива”