Привіт. Для пересічного мешканця західної України поняття «антифа» асоціюється з проросійським екстремістом-шовіністом. Що ж участь в антифашистському опорі означає для тебе і як ти взагалі опинився в цьому русі?
Здоров. Таке уявлення про антифашистський рух є хибним і було вигідне хіба «помаранчевій» владі та так званим «справжністам» (КУНу, МНК, ВО Свободі та іншим дрібним буржуазним націоналістичним партіям), щоб знайти собі нового внутрішнього ворога з котрим можна було б «успішно боротися», так як реально протистояти імперській політиці шовіністичної російської влади вони не мали змоги. Хочеться запевнити земляків, що ніякі ми не проросійські українофоби, ми любимо свою мову та культуру, поважаємо традиції нашого народу та його волелюбність. Стосовно запитання про те, як я опинився у антифашистському русі, я можу сказати, що все почалося з панк-музики, котра справила значний вплив на формування мого світогляду, також я з цікавістю ознайомлювався з теоретико-ідеологічними працями таких анархістів як Бакунін, Кропоткін, Малатеста. Не можна відкидати вплив всяких субкультурних факторів, тобто відвідування хардкор-концертів і т.д. Таким чином я став переконаним анархістом, ну і антифашистом відповідно. А антифашистський рух для мене означає боротьба за свободу перш за все від Влади та Капіталу, а також від їх похідних таких як держава з усіма ї органами, фашизму, расизму, націоналізму, алкоголізму та наркоманії, забруднення навколишнього середовища та хижацького експлуататорського ставлення до природи. І хоча наше протистояння Системі можна за масштабами порівняти з комариними укусами для слона, проте наша боротьба тільки починається і рано чи пізно наші безсумнівно справедливі ідеї переможуть.
А як ти загалом можеш охарактеризувати антифашистський рух в Тернополі? Які основні проблеми та які ти бачиш шляхи їхнього подолання?
На більш-менш активну фазу свого розвитку наш рух піднявся на початку 2010 року, коли на марші проти нелегальної міграції, організованим ВО Свобода ми вивішили транспарант з надписом «Нелегальних людей не буває», згодом ми почали виготовляти перші агітаційні наклейки, пробували малювати і писати гасла на стінах. З найрадикальніших акцій можу назвати «атаку» на виборчу дільницю, під дверима якої був запалений фаєр, а в середину дільниці були закинуті листівки з закликом бойкотувати президентські вибори. Також почався процес наведення контактів із соратниками із інших міст, зокрема з киянами, львів’янами, луцькими хлопцями та іншими українськими антифашистами.
Основною проблемою, що я бачу зараз в розвитку нашого руху є байдужість та «аполітичність» багатьох людей, які мають відношення до локальної хардкор-сцени, котрі б повинні були б нас підтримати, а також загально соціальну апатію та небажання народних мас щось змінювати в своєму житті. Першу проблему все-таки маленькими кроками вдається подолати і серед наших неонацистів хардкор уже ототожнюється з антифашистами, а деякі хардкорщики уже починають брати хоча б мінімальну участь у організації наших акцій. Тоді, як другу проблему подолати дуже важко і все, що ми можемо робити – це вести пропаганду серед населення.
Головним нашим ворогом бачимо не вуличних нацистів, а владу і капіталізм. Нацисти є вигідними і неодмінними супутниками цих двох зол. Таким чином основним завданням місцевих антифашистів на даний момент я бачу пропаганду ліворадикальних ідей серед соціально-активно молоді. Можливості щодо фізичного протистояння нацистам у нас дуже малі, тому в таких умовах ми будемо вести партизанську війну та активно пропонуватимемо людям своє бачення розв’язання існуючих соціальних проблем.
А можеш в загальному описати локальні проблеми? Tа які ти маєш пропозиції щодо їх вирішення?
Основною локальною проблемою я бачу неефективність влади в вирішенні проблеми організації переробки побутових відходів мешканців міста, корупцію у всіх сферах громадського життя. Та й взагалі про що можна говорити, якщо наша область є найбіднішою в Україні, а рівень життя – найнижчий.
Єдиним шляхом вирішення вищезгаданих проблем я бачу світову революцію та побудову анархо-комуністичного суспільства. Проте, розуміючи віддаленість та захмарність такої перспективи, необхідно ставити реалістичніші та приземленіші завдання. Так, необхідно консолідувати народ в протистоянні державній владі на всіх рівнях, підняття загальнолюдської свідомості, тобто ми хочемо бачити людей солідарнішими та сміливішими, готовими постійно відстоювати свої права. Також, важливим моментом в контексті боротьби за соціальні права є підвищення ролі профспілок в процесі керівництва підприємствами.
Але головним завданням на даний момент ми ставимо змусити кожну людину задуматися чи правильно вона живе і поступає з іншими, допомогти усвідомити людям, що цей світ необхідно міняти і починати треба з себе.
На противагу сучасному споживацькому суспільству ми висуваємо ідеї свободи, рівності та братерства. Ми хочемо, щоб головним для людини було не заробити гроші і потратити їх в супермаркеті, а жити з користю для себе, своїх близьких і для суспільства. Нам набридло лицемірство та продажність цього гнилого суспільства. Ми боремося за позитивні зміни!
Що ти можеш сказати про місцевих правих?
Ну що скажеш, праві, як праві. Майже всюди однакові. Дуже мало людей, які вміють думати і робити щось конструктивне для своєї ідеї, а більшість – карлани, які пішли в правий рух, бо це модно і того, що відчувають за своїми спинами підтримку великої маси.
Стосовно самих організацій, то можу назвати т.з. «автономних» правих, які незважаючи на свою антисистемність беруть дозволи на марші, які охороняють мєнти і ніяк не реагують на їхню відверто провокативну нацистську риторику, що не може не підтверджувати лояльність до них таких провладних структур Тернопільської області як ВО Свобода. На маршах тернопільських «автономних» правих левову частку учасників становлять їхні друзі зі Львова, приїжджають бони з Хмельницька, Луцька. Є велика маса «співчуваючих», які не є активістами правого руху, але на марші приходять.
Є також «справжністи» типу Тризуб ім. С. Бандери. Ще можу назвати БАМ 18 (проте більшість з них школярі чи учні ПТУ, які особливої небезпеки не становлять реальної загрози).
Найнебезпечнішими напевне є праві хулігани. Хоча вони рідко беруть участь в акціях, але бойова підготовка у них на досить високому рівні.
А загалом тернопільські праві мало усвідомлюють що таке автономний правий рух і відверто мавпують все в київських чи львівських нацистів.
В принципі на наших нацистів ми маємо хорошу базу даних, знаємо багато адрес, хто де вчиться і т.д…
А як у вас справи із навколофутболом?
В Тернополі хулігани завжди були правими. Все почалося ще приблизно в 2000-2001 році. Основу двіжу становили олдові наці-скіни. Зараз більшість з них вже не при справах, хоча праві настрої є домінуючими. На секторі збирається 80-90 чоловік. Є поділ угрупувань на ультрасів та хуліганів.
Минулого року в кінці осені була спроба створити аполітичну фірму, але вона не вдалася, фірма проіснувала рік і нічим особливим не відзначилась, хоча на деякий час з сектору зникли націоналістичні заряди.
Взимку через надмірну «аполітичність» деяких діячів, фірма розпалася. Деякі люди взагалі відійшли від ОФ і всі інших муток, а менша частина продовжила діяльність в форматі 161 Crew.
Якщо вже зайшла мова про хуліганів, то можна і про інші субкультури поговорити. Що у вас із місцевою хардкор-панк сценою? Як взагалі розвиваються субкультури?
В плані субкультур Тернопіль є відсталим, оскільки толкових субкультур у нас не сформовано. Часто проводяться псевдо панк-рок концерти з групами типу Фліт, Серцевий Напад і т.д. Я думаю, що не важко уявити який контингент туди ходить. До речі, бони там також часті гості.
Є хлопці по хардкору. Організовувалося два хардкор концерта, на цьому і все мабуть. Є група, яка грає бітдаун хардкор Strike Each Other. Хороші хлопці, наші друзі, правда активістами антифашистської дії вони не є.
Кілька хлопців просто час від часу проводять репетиції і пробують грати щось типу красту, проте групи вони не створюють, а грають для себе більше.
Ну на разі дякую за відповіді, удачі вам в вашій боротьбі!
Немає за що. Я в свою чергу хочу побажати всім людям, які є учасниками опору та і звичайний людям, незламної волі до перемоги і міцного здоров’я.
Джерело: Ternopil 161 Crew
Сайт західноукраїнських антифа: Офензива
Leave a Reply