МакДональдс мене бачити бажає покупцем,
Плювати, що із діркою у шлунку від “Біг Мака”,
Пан Буш постійно марив уві сні своїм про те,
Щоб вірив в доброту я Америки в Іраку.
Держава нам диктує, що робити, куди йти,
А мода нам нав’язує, як виглядати стильно,
Нацисти вкажуть норми расовОї чистоти,
Втім настанови ці гребуть мене не сильно.
В очах політиканів - я лише електорат,
Що поведеться завжди на влучний піарний хід,
Запевнить мене церква, що я справжній “СотонА”,
Бо я не вірю в рай і потойбічний світ.
***
я не хочу мати фінансових проблем,
я собі збудую під столицею дачу,
мене надихають три великі букви “М”
і лякає лохів нестача.
але в цій країні я
лохів знайду дохуя
а якшо лохів звести
можна класно розвести
а якшо лохів зібрать
можна класно наїбать
на довірі виросте велика піраміда,
півкраїни точно сюди гроші покладе
буде мені скоро грошей дівати ніде
ненавидітиме мене кожне ПеГеТе.
куууплю яхту і гарем
ви, чмирі, сосіть свій член!!
а якшо лохів звести
можна класно розвести
а якшо лохів зібрать
можна класно наїбать
у Європі треба відкривати філіал
бо лохи скінчилися на рідній Україні,
а там міліони професійніших кідал,
і тепер бомжую я голодний на чужбині.
забув я правило номер “раз”
ділитись треба, підараз
Ось тепер бомжую я з берлінськими бомжами,
Але тут їх чомусь називають “растамани”,
Щоб новий бізнес проізростав дєньгами
Я заробляю на життя старими хітами…
***
Я глянув телеящик, там сказали, що наш світ
Вже не такий жорстокий й не цинічний як раніш,
Тепер є толерантність, демократія, свобода
Й чимало інших слів, які писать в законах модно.
Життя наше обмежили логікою ринку,
Але це називають суспільством відпочинку,
Нам пхають маскультуру, й все те, що вже було,
Що втім не перестало комусь рубить бабло.
Жахають екстремістами,
насиллям, наркоманами,
А самі в нас виховують
Культ фтику за екранами.
Комусь любов замінить
Проституція та порно
Лякає мене те, що
Що деградація - це норма.
Нема в тунелі світла, є лиш слабке жевріння
Кінець тунелю цього завалений камінням.
Куди ж потенціал втрачає сьогоденна молодь?! -
Що здатна розірвати замкнене абсурдне коло?..
Цю молодь легко вести, їм все “по барабану”,
Для них є лиш іконою ярлик “Дольче-Габана”
Їх вільний час загнали в корпоративну клітку
Де мозок виб’є денс та LSD не рідко.
Жахають екстремістами,
насиллям, наркоманами,
А самі в нас виховують
Культ фтику за екранами.
Комусь любов замінить
Проституція та порно
Лякає мене те, що
Що деградація - це норма.
За клопотами власними від інших всі відділені,
Нажаль стає нежаль тих хто увагою обділений,
Нема часу шукати, ліпш придбати “ідеал”,
Життя кипить неначе нескінченний серіал.
“Цінність особистості” сприймається як звук,
Над тілом самогубці схиливсь найкращий друг…
Лиш друга смерть примусила побачить сенс життя.
“Не знав, що в тебе дуже серйозне… сприйняття”.
***
Спогад з раннього дитинства,
Чистий, як сопля в зимі,
Виринає з лабіринтів -
Шрамів битої башки.
Понесло у ностальгію,
На реальність я забив:
Бачу лиш качелі дивні
Пострадянської доби.
Бачу друга я Володю,
Що вдихає свіжий клєй -
Спортштани, кульок на морді.
Й батя - п’яний бармалєй,
Повертається з роботи,
Й падає попід діван.
“Чи зробив уже уроки?
Нє?!! Подай ремня, пацан!”
Захотілось так вернуться,
Оттуди де гоп “кидав”:
Розчаровано дивився
В сумку. Й потім віддавав.
За пустий рюкзак-торбину
Міг він і пістона дать.
Гоп - він цеє - теж людина,
Нєрви тоже можуть сдать.
…Не утримався - поїхав
В бік до раннього себе,
Поміж зассяних під’їздів
Й складів одягу ХеБе.
По застроєним районам,
що руїнами були,
Зараз ходять емо-гьоли,
А колись - одні гопи.
Й раптом - друзі під кіоском,
Пляшки ллються в стаканИ,
В 20 - наче в дев’яносто,
Постаріли, пацани.
***
Перемогла епоха пляжного гламура,
В кожному вагоні - зваблива фігура,
Можна любуватись і руки положить,
Шоб часу так не гаяти - я вирішив дрочить.
Достатньо прикупить один лише жетон
Щоб лапати у натовпі шалаву за батон,
Поп’ялитись на стрінги і молоді цицьки,
Нічого не подумайте, просто я такий!
Нахуй Нікі Бенц! В залупу Сашу Грей!
Моя порно-реальність - метрополітен!
В дупу силіконову підуть порно-зірки,
Мій вибір - безкоштовні цицьки!
Захоплення з’явилося як вирубили Нет,
Але ще турбували мрії про мінет,
Спочатку я боявся дрочити у вагоні,
А друзі приєдналися і стало по-загону!
Але статевий хуй злякався навантажень,
“Завчасна імпотенція”, - дохтур мені каже,
Тепер моя надія - тільки на любов,
Що вона підніме хуя мого знов!
Нахуй Нікі Бенц! В залупу Сашу Грей!
Нахуй комунальний метрополітен!
В дупу силіконову підуть порно-зірки,
І косячі під них цицьки!
***
Ще не ніч і вже не ранок. Рельси-рельси, шпали-шпали…
Хуторянська куртизанка на столичному вокзалі,
П’є машинний аромат, прокламує прейскурант,
Виставивши худі ніжки: “Кинуть палку: 300 гривень,
пільгові студентам знижки - буде менш на 10 гривень;
Натягнути у анал - вдвічі більший номінал.
До уваги клієнтури: частим “гостям” дам в кредит,
Прийму плату у натурі, за мін’єт - відро дерті.
Ротом надівать гандон - новий газовий балон”.
Але щастя було мало. Тяжка хуторянська доля:
Зразу їхать до вокзалу, як пригнать корову з поля.
Рельси-рельси, шпали-шпали. Заїбали! Заїбали,
Будні однокольорові!.. Та зустрівся раз єбун
Європейський. Без любові, а по курсу НБУ,
Відірвав її в клозеті, як в бульварному сюжеті.
Посеред глухої ночі, вийняв пеніс з її рота,
Глянув у блакитні очі і сказав, що її врода
До душі йому припала - й вона щиро знову дала.
Вона сяяла герляндой! Через тиждень вже побрались,
І до нього в Нідерлянди відлітати вони мались.
Проводжало все село - лило сльози і бухло.
Не впізнала, простодушна, в іноземці - сутенера…
Хуторянська попелюшка в амстердамському борделі:
Вона там же спить і їсть, вже не платить за проїзд.
***
*Родному следаку ко дню милиции посвящается*
Желаю жизни вам счастливой,
Желаю долгих-долгих лет,
Чтоб сына школа не чмырила
За то, что его папа мент.
Чтоб дело быстро раскрывалось,
Боялся чтоб вас каждый жлоб,
И дабы “мэрсы” не ломались
Под натиском служебных… униформ.
Чтоб все “крутые” вмиг кололись,
А “лох” не отрицал вину,
Чтоб взятки хоть и поступали,
Но целиком пошли в казну.
Чтоб ваше фото как икона,
Согрело стены РУВД -
Я бью поклон слуге закона,
Во имя счастья на земле!
***
Хотел бы - в окне ICQ до поздна,
И поздно с утра просыпатся.
Но вот я сижу у другого окна -
с решеткою, скучно мне, паца.
Глаза залипают, но спать не хочу.
На досках комфортности мало,
Чем больше на этом “диване” лежу
тем больше сьедает усталость.
Пью воду из крану, ем пряник из маком,
Зима давит щеки. Морозно.
Грызу стены взглядом, ебись оно раком…
Хоть горький, но опыт. Серьезно.
Что будет - не ясно, но явно не просто.
Без толку - кричать или стихнуть.
Сложившийся быт - без перспектив роста.
Можно смирится, врядли - привыкнуть.
Рушится жизнь, а стены стоят,
Наверно, меня охраняют.
Бесперебойно сияет маяк -
Но планам моим не мешает.
Три метра закрытый двор -
Мне одному достался.
Звучит как контрольный приговор -
Недореализовался.
***
кризис - неожиданный, как первый секс,
Когда партнер - тюремный зек.
К такому нельзя заранее готовится.
Пиздец хлопнет дверью и всем не поздоровится.
После него (то бишь незваного кризиса),
Все изменится. От инфляции-сифилиса
Сбросит все маски социал-дарвинизм.
(Или, как его там, - зоо-капитализм?)
Или придеш на родной секонд-хэнд,
Сосед-адвокат - там твой конкурент.
Пока доступны брюки, регланы в ромбики -
Но скоро запретят этот фрагмент подпольной экономики.
Не все так печально, время идет.
Комуто на “Бентли” бабла принесет.
Кому-то построит коттедж из мечты,
(Надеюсь, что это будеш не ты).
Кто-то сидеть будет в ресторане сутками,
Общатся с телками как с проститутками,
Мутить дискачи по восемесят штук за штуку,
Быть может заслужено? (Суки.)
Ведь кто-то лишь щяс выкупил вкус
Жизни роскошной. Такой вот конфуз.
Какую мыслю я ложу в этот стих?..
Кризис - для крыс. Бизнес - для них.
***
Завалюсь бухим в Макдональдс,
Влив в себя вина “по-хою”,
Я устрою себе праздник
И насцу, где руки моют.
Завалившись, вытру ноги
Об меню сочнейших “маков”,
Я не ем ни “биг”, ни “доги” -
Ведь состав их одинаков.
Спиздю Рональда ботинки,
Пусть стоит, мудила, босый.
В расфуфыреной блондинки
Спиздю стул и два подноса.
Перевернутые стулья,
Из картошки конфетти
Огорченные буржуи -
Все, теперь могу идти.
Лыбу давят пидарасы,
Кормят запахом пластмассы,
Все равно не стану вашим,
Разве что вернусь в парашу.
***
Леди-джентельмены слушайте сюда -
На прошлых выходных в селе случилася беда!
Я видел это, слышал, распивал внутри бухло,
Под нашим магазином приземлилось НЛО.
Болтали на понятном обоим языке -
Контакт мы отыскали в дешевом коньяке.
Узнал я, что юпитерский социальный низ
Свалил диктат буржуев и строит коммунизм!
Бесплатно катает комунальный космодром
Светит ярче солнца орбитальный партком.
Радость пролетария, урановый комбайн -
Там греет ежедневно всех перманентный май!..
Юпитерец подавлено сказал “Пиду посру”,
Тут фонари вхуярили, я понял - ЦРУ.
Агенты дико вопрошали: “Шо цэ блядь такэ”…
Наручники, дубинки, недопитое “сакэ”.
Везли в лабораторию, чтоб опыты мутить,
Подумалось, в натуре, что пора бы бросить пить,
Юпитерца в музей спихнут и получАт “Зачет”,
Меня потом на органы, хотя кто их возьмет…
А утром раздуплилсь, что сидим мы в рувэде,
Серегу Пупа я узнал в “гуманоидЕ”…
А в роли “цэрэу” наш обычный менто-жлоб:
Вонючий, сука, мусор, неудавшийся Джеймс-бонд!
Автор: redperets
Джерело: Соціальна Альтернаитва
Leave a Reply