«Власних бажань у вас більш нема, я нав’язую вам свої»
Цитата, яка найбільш запам’яталась
«99 франків». Чому його названо саме так? «Неповна ціна» в форматі «9,99 грошових одиниць» є однією з найпростіших формул маніпуляції свідомістю покупця. Це створює ілюзію «правильного» й «економного» вибору. Хто ж утримається від такої пропозиції?
Перегляд цього фільму може принести вам масу задоволень. Це не один з рекламних слоган, а лише констатація факту. Фільм, попри його непослідовну, та все ж антикапіталістичну спрямованість, справляє враження досконалого продукту, готового до вживання. Стрічка розрахована, безумовно, на широке коло споживачів, тому й виглядає місцями максимально просто, але переконливо і насичено.
Так, за насиченість фільму слід подякувати авторам. В мінімально короткий, як для повноцінної кінокартини, час автори зуміли впихнути доволі об’ємний сюжет – переплетіння переживань героя, конкретні приклади з життя «успішних» представників елітарних професій, цікаві асоціативні ряди, викликані згероїненим світосприйняттям і поступовий перехід до згадування глобальних проблем сучасності і ширше – одвічних проблем людства.
Ну це мої враження, зумовлені тим, що під час перегляду фільму від нього було так складно відірватись, як і від перегляду в 12-річному віці бойовиків зі стероїдними суперменами. А що ж по-суті, точніше, по-сюжету?
Як багато хто здогадався, фільм знято за мотивами «літературного бестселера для антиглобалістів» «99 франків» Фредеріка Бегбедера. Цей французький письменник, пропрацювавши досить довгий час у сфері пропаганди й програмування мрій, тобто в галузі реклами, вирішив «покаятись», що він і зробив за допомогою книги. Пізніше автор почав співпрацювати з французькими лівими, зокрема, з Компартією. Втім, книгу чекала навіжена популярність й поза межами політично-заангажованих кіл – вона стала світовим бестселером.
Сюжет фільму не має безпосередньої прив’язки до книги, з книги взята структура викладення, кілька епізодів і найбільш влучні монологи автора. На щастя, сценаристом виступив сам Ф. Бегбедер, численні сцени були перероблені, але вони так само допомагають розкривати сюжет.
Ми вивчаємо життя рекламіста Октава, його ненапряжну роботу, яка з плином часу видається йому надзвичайно складною з точки зору моральної відповідальності перед власною совістю і суспільством. Ми прислухаємось до ритму шалених “тусовок”, покликаних допомогти розслабитись, забути все, що було до останнього моменту, потім спостерігаємо, як головний герой намагається відійти від наслідків гулянки, щоб сконцентруватись і заробити гроші на наступну гламурну тусу. Помічаємо, що життя головного героя Октава і його колег, якщо й не повністю передбачуване, то в усякому разі не залишає широкого вибору – Система вирішує за них, якими їм бути і яким буде їх фінал. Жорсткій регламентації підлягає не лише офісна дисципліна, а й дозвілля та особисте життя. Автор якби підказує, що інтегруватись до Системи і не віддавати їй свою свободу практично неможливо.
Ефектно виглядають сцени сексу, але їх могли б зробити і побільше, оскільки в книзі еротичних сцен більше (яскравий приклад того, як екранізація негативно відбивається на змісті твору); розбиті наркотичні калейдоскопи теж справляють свій чарівний ефект. Незабутні враження залишає епізод, в якому, отримавши тимчасову волю від офісів, люди (рекламісти-наркомани) женуться на тачці по нічному місту, збиваючи потенційних споживачів їх послуг (домогосподарок та інших) і тут в розклади вписуються треті дійові особи («факін’ поліс»). Візуальна форма шаленого дійства змінюється з мультиплікаційної на динамічну «жизнєну» з домішками наркотичних спецефектів, які фігачать по всьому екрану. Ну коротше, це треба бачить.
Поміж тим, фільм ставить низку серйозних питань. Показано, що капіталістичні цінності – кар’єра, гроші, «успіх» – наділені особливими якостями – вони здатні часто віддаляти людей від бажаного щастя, від звичних природних людських втіх. При їх наявності досить легко не помітити дійсного щастя, яке було, насправді, досить близько, а відштовхнувши його, доводиться болісно чекати на «другий шанс». Який, втім, може й не надатись. Фінал демонструє, що лише пройшовши через тяжкі алкогольні, психоделічні й сексуальні випробування головний герой зумів усвідомити важливість кохання і щоденних турбот, що його супроводжують. Щастя – це не збіг величезної кількості факторів (наявність грошей, достатніх для щоденного оновлення гардеробу барахлом «від кутюр», наявність ділових зв’язків, що дозволяють підтримувати крутий імідж etc), а лише зустріч двох сердець. Кінцівка переносить Октава і його кохану в суспільство анархо-трайбалізму, де мешканці острову займаються спільною діяльністю, але в особисте життя пари ніякі норми не втручаються.
Закінчується стрічка візуальним рядом без коментарів – бідність в країнах Третього світу, конвеєрна звіровбивча індустрія, спрямована на задоволення апетитів «золотого мільярду», забруднення екології – все, що залишається поза телевізійними кадрами і картинами з бігбордів. Творці фільму мимоволі запитують: чи є зв’язок між вседозволеним життям головних героїв, яке ми бачили на початку, та напівголодним існуванням більшої половини земної кулі?
99. Що ще можна побачити в цих цифрах? Особисто я вважаю, що в них закладено шанс, вдачу, надію. Надію на те, що зло не всепоглинаюче. В одному випадку зі ста людині вдасться відійти від сну і, якщо й не добитись якихось змін, то в усякому разі своїм прикладом змусити задуматись інших.
Отже, подивіться даний фільм. Вам обов’язково сподобається.
Автор: Red Perets
Джерело: “Ліва Справа”
Leave a Reply